В третьому роздiлi книги:
Modus orientalis
Індійська література в рецепції Івана Франка
http://igorpapusha.narod.ru/modus/index.html
йде мова про зв'язок I.Франка з буддизмом та буддійською літературою:
http://igorpapusha.narod.ru/modus/3.html
В третьому роздiлi книги:
Modus orientalis
Індійська література в рецепції Івана Франка
http://igorpapusha.narod.ru/modus/index.html
йде мова про зв'язок I.Франка з буддизмом та буддійською літературою:
http://igorpapusha.narod.ru/modus/3.html
Ось ще трохи з того ж сайту:
http://igorpapusha.narod.ru/budda.html
"Хвала тобi, Буддо!" (I.Франко) - було у... як його... "Шлях Будди", як я пам'ятаю?
(З альманаху "Шлях Будди", 2541 рік буддистської ери, стаття "Орієнтальна тема в поезії І.Я. Франка" О.Мітченко)Первоначальное сообщение от Борис
"Хвала тобi, Буддо!" (I.Франко) - було у... як його... "Шлях Будди", як я пам'ятаю?
Іван Якович Франко. Велична постать. Геніальний поет, письменник, філософ. Одразу ж згадуєш його чудову інтимну лірику, співучу, задушевну, неначе народні пісні, або революційні поезії, які так старанно вивчалися нами в школі. Але мало хто знає, що Великий Каменяр, славетний син українського народу, цікавився староіндійським епосом, перекладав пісні з "Махабхарати" і "Шакунтали". Замислюючись над віковічними проблемами життя та смерті, сенсу людського буття, І.Я. Франко звертається до буддизму. І виявляється, що ця дивовижна релігійна система близька й нашому слов'янському менталітетові. Ми всі страждаємо, хворіємо, вмираємо й не знаємо, в чому ж полягає корінь наших страждань. Деякі положення буддистського вчення доводить до нас І. Франко у своєму вірші "Поклін тобі, Буддо!", який увійшов до одного за найкращих його збірників "Зів'яле листя". Звертаючись з хвалебною молитвою до Будди, поет дякує вчителю за те, що він знайшов корінь страждань і навчив людей знищувати його прорости. Подякуємо Будді й ми, уважно прислухаючись до мудрих поетичних слів.
(Примітки: *Моцар - силач, богатир; *Слобонить - звільняти; *Луда - омана, полуда)
* * *
Поклін тобі, Буддо!
В темряві життя
Ти ясність, ти чудо,
Ти мир забуття!
Спокійний, величний,
Ти все поборов:
І блиск царювання,
І гнів, і любов.
З царя жебраком ти,
Душею моцар,*
Півсвіту осяяв
Твого духу чар.
Ти царство покинув,
Щоб духом ожить;
Зірвав усі пута,
Щоб нас слобонить.*
І довгії літа
Промучився ти,
Щоб корінь страждання
Людського знайти.
Знайшов ти той корінь
У серці на дні,
Де пристрасті грають,
Надії марні.
Де гнів палахкоче,
Любов процвіта,
Луди* павутинням
Наш дух опліта.
І мулить, і мулить,
Прогонює мир,
І тягне в сансару,
В життя дикий вир.
Та з пристрастів пекла
Ти вивів людей,
Не тьмив їх туманом
Загробних ідей.
Безсмертне лиш тіло,
Бо жоден атом
Його не пропаде
На віки віком.
Та те, що в нас плаче,
Горить і терпить,
Що творить, що знає,
Що рветься й летить -
Те згасне, мов огник,
Мов хвиля пройде,
В безодні нірвани
Спокій віднайде.
Поклін тобі, світлий,
Від бідних, блудних,
Що в пристрастів путах
Ще б'ються міцних!
Поклін і від мене,
Що скочу як стій
Із тиску сансари
В нірвани спокій!
Эту тему просматривают: 1 (участников: 0 , гостей: 1)